Боже мій, як швидко пролетіли літа… Щезають надії і залишаються спомини, замість життєвих стартів приходять фінішні підсумки… І серед них – ця книжка.
Вірші, що наповнили її, писалися в різні роки, мають різну тональність звучання, різняться настроями, своїми світлотінями. Я не дотримувався хронологічної послідовності, а укладав цей доробок як лягало на душу. Одне можу сказати – я намагався свої слова наповнити щирістю і світлом доброти.
Глибоко переконаний, що поетична книжка читається не так, як прозова: сів і за два вечори пробіг очима написане від обкладинки до обкладинки. Поезію, як на мене, треба читати вибірково, під настрій, не обов’язково з першої сторінки. Вишукуйте те, що співзвучне стану вашої душі. Шукайте, здавалося б, в німих рядках отого співрозмовника і порадника, якого кожній людині так хочеться віднайти в цьому складному, мінливому і, на жаль, в багатьох випадках жорстокому і немилосердному світі.
Не все написане – реальне фото мого життя. Щось уловив у многоголоссі людського спілкування, щось надумалось, щось взято з інших доль, щоб притулити до своєї… І поміж тим жирним шрифтом карбую в душі найдорожчі для мене поняття: Родúна, Бог, Україна.
Я відношу себе до людей віруючих, тож досить багато написано на духовні теми. Зізнаюсь вам чесно – не люблю довгих описових віршів. І сам тяжію до коротких афористичних форм. В книзі ви знайдете цілий розділ віршованих мініатюр. Багато рядків написаних творів стали згодом піснями.
Несу цю книжку з трепетним чеканням і певною тривогою до ваших очей. Візьміть її в руки, полистайте сторінки – може, саме там знайдеться слово, на яке ви давно чекали.
Радий цьому побаченню з вами, друзі мої, і хочу сподіватись, що ця зустріч не остання.
Щиро
Вадим Крищенко
