Для того щоб змусити когось танцювати під свою дудку, потрібно, якнайперше, мати дудку. Та ще й свою.
А вийшло так, що ВОНА ще не встигла отямитися від власної загадковості, як вже мріяла про назву для нової книги.
«Розміри та прихильники» або ж «Розмір та прихильниці»?
Ось вона, харизма граматики!
Усього лиш… інший рід, інше число…
Та це була б вже зовсім інша книжка.
Так що…
Нехай кине в мене камінь та, яка ніколи не вдягала під брюки колготки з діркою…
Чому «Солом’яне танго»?
А «тому що»!
Звучить затишно і вишукано, а з сірником краще не наближатися…
Мій Боже, які ж кумедні, театрально-експериментальні зіткнення трапляються іноді в часі та просторі!
Ця історія, власне, не зовсім про те, як перетнулися в інтернеті стежини маркетолога й філософа, і що з цього вийшло…
Але…
Оскільки в однієї сторони в арсеналі були технології, методи, прийоми і «фішки», а в іншої – діалектика, онтологія, натурфілософія та гносеологія в одному флаконі, то зустрілися вони не на форумі або ж конференції, а на сайті знайомств…
І було зовсім несуттєво, скільки їм років – в сумі, і кожному окремо…
І було зовсім несуттєво, хто «постукав» першим, і чому вони не розбіглися після звичного «привіт-привіт, давай познайомимося, може, обміняємося телефонами…», як це часто трапляється…
І було геть несуттєво, чому в їх листуванні смайликів було чи не більше, ніж букв. Бо ж обидва вони прекрасно знали не лише всі літери, а навіть і розділові знаки…
Одним словом…
Були лише ВІН і ВОНА…
Все відбувалося вночі, і лиш іноді їм заважала філософія: адже ВІН постійно відволікався на свої статті…
А ВОНА в цей час писала чудернацькі «Оповідки про мага та його чарівну подружку», і ці оповідки, як їй здавалося, начебто нікому і не заважали…
А ще, крім всього цього, наближався Новий рік…
ВОНА: – Привіт! До тебе так і звертатися, як написано у профілі – «FURIOUS»?
ВІН: – Доброго вечора! Можна і просто – Олексій.
ВОНА: – А чому ж – «Шалений»?
ВІН: – Відповідь залежить від ступеню Вашої зацікавленості…
ВОНА: – Пропоную перейти на «ти», а потім я вже спробую визначити ступінь своєї зацікавленості. ОК?
ВІН: – Згоден. Це додасть легкості спілкуванню…
ВОНА: – Так-так, спілкування тут має бути саме таким – легким і корисним.
ВІН: – Безумовно.
ВОНА: – Тоді скажи мені, будь ласка, чому ж все, що смачне і приємне, – шкідливе (наприклад, цукерки, сигарети, майонез). А те, що корисне – практично не має смаку? Це лише приклад: я взагалі не про їжу, як ти, мабуть, розумієш.
ВІН: – Це ти як маркетолог, питаєш? Треба вивести новий продукт на ринок? Друга хвиля опитувань? Чи – як красива жінка?
ВОНА: – Якщо я скажу «як маркетолог», ти все одно не повіриш.
ВІН: – Чому? Дуже навіть повірю… Психологи і маркетологи навіть уві сні залишаються професіоналами.
ВОНА: – Це не заважає їм навіть уві сні залишатися красивими жінками.
ВІН: – Хороша самооцінка, Ді… Мені подобається…
ВОНА: – Ді? ОК… Я рада, що тобі подобається. Тільки це не самооцінка. Ти поставив альтернативний питання – або\або – і я обрала відповідь.
ВІН: – Ясно. Звісно ж, я бачу в тобі жінку, а не маркетолога…
ВОНА: – Прекрасно. Визнання в якості маркетолога я отримую в інших місцях. А ти чим займаєшся?
ВІН: – Важко пояснити у двох словах.
ВОНА: – Давай тоді не у двох… У профілі вказано, що ти – журналіст, письменник. І навіть філософ… Це спеціальність чи риса характеру?
ВІН: – І те, і інше… Крім усього іншого, ще й чоловік, якому ти подобаєшся…
ВОНА: – Хороша відповідь на питання «чим ти займаєшся»…
ВІН: – Ти хочеш з’ясувати – це стан, процес або дія?
ВОНА:
