Епізод 1
2022 рік. СВО. День. Весна. Лисостеп сходу України. Поранений солдат РФ Іван Биков, позивний: "Донбас", лежить на боці в окопі і над ним зависає безпілотний квадрокоптер з протипіхотними гранатами. Безпілотник ЗСУ бачить противника, цілиться і скидає гранату без чеки в солдата. Граната акуратно потрапляє між тілом і стіною окопу, з боку грудей. Донбас тут же її в швидкості намацує, бере і відкидає в бік своїх ніг подалі від окопу. Граната вибухає і осколками не вражає пораненого бійця.
Квадрокоптер направляє другу гранату в отвір з боку спини молодого бійця. Донбас закидає руку за спину і, намацавши, викидає і її в сторону. Відбувається вибух. Донбас дивиться на безпілотник вгору. Щосили встає і тікає по окопу з трупами його товаришів по службі до бліндажного укриття. Квадрокоптер не відразу починає переслідувати втікача і, скидаючи чергові залишилися гранати по черзі. Просто маже. Донбас, притискаючи лівою рукою лівий бік поранення,
Зупиняється, лягає на спину і, направивши в небо навмання ствол автомата, стріляє з підствольки в пекельну механічну птицю. Граната з гуркотом і димом вилітає зі стовбура і каменем потрапляє, прямо в камеру безпілотника. Відбувається вибух і знеможений пораненням Донбас бачить, як по сторонах розлітаються осколки. Він втрачає свідомість.
Епізод 2
Трьома роками раніше. Школа. Кабінет 11 класу. Урок історії. Вчителька стоїть біля дошки і пояснює нову тему. Чується стукіт у двері. Двері відчиняються, в клас заходить директор і з нею нова учениця. Всі учні встають.
– Здрастуйте учні. Свамі тепер буде вчитися нова учениця, на ім'я Маша Бикова. Вона біженка з Донецька. Її батько воює в ополченні. Ну, все, Валентина Петрівна, продовжуйте урок.
Директор виходить з класу. Вчителька підходить до Маші.
– Іди, сідай на вільне місце. Он, з Ванею Биковим.
Маша посміхається, йде і тисне плечима. Всі супроводжують її поглядом. Маша сідає поруч з ним. Вчителька продовжує пояснювати нову тему. Маша відкриває сумку і дістає приналежності.
– Привіт. Я Ваня. – Донбас простягає долоньку для рукостискання.
– А я Маша. – Тисне йому руку.
– А ти, з якого міста?
– З Донецька.
– А ти бачила, як ракети вибухають?
– Ні. Тільки чула.
– Так. Биків, увагу на дошку. А то підеш за двері. І хлопці, сконцентруйтеся на темі. У вас все-таки еге.
– Вибачте, будь ласка. – Вибачається Маша.
– Ось бачиш биків, Маша вибачилася. Відразу видно, виховання. А ти биків тільки спати на уроках можеш. Сподіваюся, Маша, ти візьмеш над ним шефство.
– А ви не родичі? – запитує Єгор Бобров.
– Ні. Ми чоловік і дружина. – Відповідає кокетливо Маша.
– Так. Бобер. Зараз до дошки підеш.
– Це мій двоюрідний брат. – Шепоче Донбас.
– Вітати. – Відповідає Маша. – Дивись на дошку.
– Прощай. – Донбас повертає свій погляд на дошку. – А ти красива.
– Я знаю.
– А я?
– Потім поговоримо. – Перебиває Маша.
– Зрозумівши.
Епізод 3
Школа. Літо. Актова зала. На випускному балі Донбас танцює з Машею повільний танець. Донбас дивиться на Машу. Маша зрідка кидає на нього погляд.
– Маш. Як я чекав цього дня.
– Так ми і раніше танцювали.
– Я не про це. Мені школа, ось тут сидить. – Донбас тикає безіменним пальцем собі в горло.
– Через десять років жаліти будеш.
– Анітрохи. Хіба що по кентам.
– Твої друзі, ідіоти.
– Правильно. Вони ж не дівчатка? Це у вас, дівчат, одні малювання.
– А у вас? Хвалитеся один перед одним, всякими дрібничками.
– Це, якими ж?
– Ну, мотоциклами, наприклад.
– Ти права. Все це барахло. Ти скажи краще, поїдеш зі мною на барахлі Зустрічати схід сонця?
– Його і тут зустріти можна. На ганку, наприклад.
– І яка ж це пам'ять? Потрібно створювати спогади.
– І де ж це пам'ятне місце?
– На річці.
– Вудку не забудь.
